13 червня 1825 року нью-йоркський механік Уолтер Хант запатентував безпечну шпильку. Йому потрібно було терміново заплатити борг в 15 доларів, а грошей не було. Подумавши пару годинок, він зробив ескіз простенької дротяної застібки. З одного кінця в неї була кільцева пружинка, а з іншого пластинчастий замочок («промінчик») для кінчика голки. І тут же продав права на свій винахід за 400 доларів.

Ідея Ханта була не нова, адже безпечну шпильку придумали ще задовго до нього. Подібні вироби (так звані «фібули») використовувалися багатьма древніми і середньовічними народами (греками і римлянами, іллірійцями і кельтами, германцями, слов'янами та іншими) як застібки для плащів та інших видів одягу. Пізніше такі шпильки були витіснені ґудзиками.

Після свого відродження в 19 столітті безпечна шпилька опинилася незамінною в господарстві. Жінки використовували її в рукоділлі, заколювали дітям тканинні підгузники, а також прикріплювали до своєї білизни гігієнічні прокладки. До нас такі шпильки, мабуть, потрапили не з Америки, а з Англії, оскільки називати їх тут стали «англійськими».

У 70-ті роки минулого століття безпечна шпилька перетворилася в один з атрибутів субкультури панків і стала символом протесту молоді проти традиційних підвалин суспільства.

Панки носили шпильки не тільки на одязі, а й стали протикати ними свої обличчя і тіла. Першим, хто став використовувати їх не за призначенням, був Річард Хелл, лідер групи Richard Hell & The Voidoids. Імідж Хелла надалі вплинув на стиль учасників панк-групи Sex Pistols, зокрема на її лідера Джонні Роттена, який носив рваний і брудний одяг, зачісував волосся в безладі наверх і прикрашав себе шпильками.

Джерело:www.calend.ru